Home » Новини » Причини емоційного вигорання

Причини емоційного вигорання

Причини емоційного вигоранняСиндром емоційного вигорання — це психологічний термін, який описує наростаюче емоційне виснаження і зменшення інтересу до роботи. Представники яких професій найбільше схильні до цього синдрому? Які основні причини емоційного вигорання?

Термін «емоційне вигорання» був введений в 1974 році американським психологом Гербертом Фрейденбергером, хоча досліджували цей феномен і до нього. Однак саме Фрейденбергер описав симптоми емоційного вигорання і провів комплексне дослідження цього явища. Вчений визначив вигоряння як «стан розумового і фізичного виснаження, викликане професійної життям». Спільно зі своїм колегою Гейлом Нортоном він склав список фаз емоційного вигорання.

Очевидно, що основною причиною професійного вигорання (ще одна назва цього феномена) є професійний стрес. Однак є ряд факторів, що підвищують ризик розвитку цього стану, до них належать, зокрема, особливості професійної діяльності та характеру людини. Отже, перерахуємо причини емоційного вигоряння.

Першою причиною є одноманітний або напружений ритм роботи. Одноманітна робота спочатку іноді навіть подобається своєю відносною простотою і передбачуваністю, але з часом рутина може почати викликати огиду навіть у тих, кому до душі стабільність. Напружений графік роботи спочатку може служити мотивацією і «підстьобувати» працівника, але постійно в такому режимі працювати складно — як фізично, так і емоційно.

Друга причина — це робота, пов’язана з тісним контактом з людьми. Постійна взаємодія з людьми загрожує високою емоційним навантаженням, тому в групі ризику знаходяться лікарі, психологи, педагоги, соціальні працівники, менеджери, керівники, оператори служби підтримки і т. п. Взаємодія з «важким» контингентом (важкохворими, важкими підлітками, агресивними клієнтами та ін) підвищує ризик розвитку синдрому емоційного вигорання.

До інших особливостей роботи, що підвищує ризик розвитку вигорання, можна віднести необхідність інтенсивно сприймати, переробляти і інтерпретувати інформацію; необхідність постійно приймати відповідальні рішення. Загалом, будь-яка робота, пов’язана з напруженої психоемоційної діяльністю, автоматично відносить людини до групи ризику.

Також на розвиток цього синдрому впливають особливості конкретного робочого колективу. Наприклад, іноді вигоряння розвивається тому, що людина не отримує належної винагороди за виконану роботу. Мається на увазі не тільки матеріальну винагороду, а й психологічне: якщо працівник не отримує заохочення, він починає думати, що його робота не має цінності, і в такому випадку перед ним постає питання: навіщо працювати добре, якщо це нікому не потрібно?

Імовірність емоційного вигорання підвищує робота в колективі, де сильно розвинена конкуренція між працівникам, нечітко і нерівномірно розподіляються обов’язки і відповідальність за професійні дії, не налагоджена схема узгодження спільних зусиль та інтеграції дій. Загалом, у колективі, де замість того щоб працювати в команді, кожен працівник сам за себе.

Особистісні якості людини також мають значення. Особливо схильні професійного вигорання емоційні, м’які, гуманні люди, схильні до співчуття та емпатії. Також до групи ризику можна віднести людей з ідеалістичним ставленням до роботи, перфекционістів, мають завищені вимоги до самих себе. Такі люди більше за інших схильні травмуючим впливам, для них синдром емоційного вигорання — це своєрідна психологічна захист від таких впливів, що виражається в частковому або навіть повному виключенні емоцій.

Важливо розуміти, що емоційне вигорання — це не вигадка працівників, які не бажають виконувати свої професійні обов’язки. Воно входить в класифікацію захворювань МКБ-10. Люди, що страждають емоційним вигорянням, потребують допомоги психолога, а іноді навіть і терапевта (якщо у них є які-небудь фізичні симптоми).

Емоційне вигоряння: основні причини

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!